Трудовий договір з нефіксованим робочим часом: зміни в трудовому законодавстві

 

 

В Україні узаконили фриланс. Розповідаємо, які переваги чекають на працівників за новим договором
 

Онлайн консультація

Останнім часом, в Україні набирає обертів популярності фриланс, цьому посприяли епідемія COVID-19 та війна рф проти України. У зв’язку з цим український парламент активно оновлює трудове законодавство, адаптуючи його до останніх подій. З 10 серпня набрав чинності закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом" від 18.07.2022 р. №2421-IX, яким передбачається створення нового виду договору — договір з нефіксованим робочим часом. Особливістю даного договору є те, що для працівника немає конкретної тривалості робочого часу, а вона визначається обсягом роботи.

Що таке робота з нефіксованим робочим часом?
Відповідно до ст. 21-1 КЗпП України «трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці».

Ким і як визначається обсяг та строк для виконання роботи?
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому роботодавці повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Скільки договорів з нефіксованим робочим часом може укласти роботодавець?
У одного роботодавця кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Які вимоги до форми договору з нефіксованим робочим часом та яка обов’язкова інформація повинна міститись у ньому?

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом укладається у письмовій формі. Типову форму трудового договору з нефіксованим робочим часом зобов`язана розробити і затвердити Державна служба України з питань праці протягом 3 місяців з дня набрання чинності Законом № 5161.
Договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:

  • спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
  • спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у визначених законодавством випадках;
  • інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Також у договорі сторони можуть визначити додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов`язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Якою є максимальна та мінімальна кількість базових годин роботи відповідно до Закону № 5161 щодо договору з нефіксованим робочим часом?
Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень. Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години.

Чи передбачається відповідальність за відмову у виконанні роботи?
Так, законодавством передбачається дисциплінарна відповідальність. Притягнути працівника до якої можливо, якщо він відмовляється у виконанні роботи у базові дні та години (крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених договором з нефіксованим робочим часом).

Як нараховується заробітна плата працівнику, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом?
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.
За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.
Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором. У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за 32 години робочого часу.

Чи можливе укладення строкового чи безстрокового трудового договору на підставі договору з нефіксованим робочим часом?
Так, законодавством передбачається, що при відпрацюванні на умовах договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, працівник має право звернутися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового договору на умовах загально встановленого роботодавцем графіка роботи з відповідною оплатою праці. Роботодавець зобов’язаний продовж 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір (з повторною вимогою можна звернутися не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу).