Судова практика у справах щодо оскарження рішень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки

Розглянемо, декілька судових справ, в яких громадяни, які отримували повістки (чи постанови про накладення адміністративного стягнення) оскаржували їх в судововму порядку.

Читача просимо звернути увагу на опис обставин викладених Позивачами та обгрутування рішень судів, в справах описаних нижче.

Першим оглянемо рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2022 у справі №334/2150/22, у якій розглядався спір за позовом фізичної особи про визнання протиправною та скасування постанови про адмінінтривне правопорушення. Спір виник після того, як відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП (Порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період).

В своїх обгрунтуваннях Позивачем було зазначено, що «05 травня 2022 він їхав на своєму автомобілі в м. Запоріжжя, на перехресті був зупинений невідомим громадянином у воєнній формі без розпізнавальних знаків. Останній не представився, не надав жодних документів, підтверджуючих його особу та належність до Збройних сил України, а також право зупиняти транспортні засоби та перевіряти документи. Після зупинки громадянин витребував у нього паспорт та дістав планшет з документами. Він вніс персональні дані в бланк повістки та вручив її під розписку. В даному бланку були заздалегідь проставлені печатка та підпис.
Додатково Позивач вказав на невідповідності дати, яка зазначена у повістці (06.05.2022) та дати, яка зазначена у постанові (05.05.2022).

Позиція Відповідача полягала в тому, що Позивач власноруч отримав повістку для прибуття до територіального центру комплектування, але не з`явився без поважних причин, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» порушення вчинене у період воєного стану.

За результатами розгляду справи Ленінський районний суд м.Запоріжжя дійшов висновку, що Адміністративний позов до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови про адмінінтривне правопорушення - залишити без задоволення.

В обгрунтування Рішення судом було також зазначено, що:
«Посилання позивача стосовно невідповідності дати, яка зазначена у повістці та дати, яка зазначена у постанові Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд вважає такою, що не заслуговує уваги, оскільки датою прибудтя до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначено 06 травня 2022 року, а зазначена дата у протоколі 05 травня 2022 року розцінюється судом як технічна помилка.
Так, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявці їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин.
В ході судового розгляду позивач відмовився дати пояснення з приводу його неявки до територіального центру комплектування 06.05.2022 року, як зазначено у повісткі, яку він власно отримав.
В обґрунтування свого позову Позивач доводив лише різність дат та процесувальні питання щодо вручення повістки. При цьому жодного обґрунтування щодо його неявки до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки суду не надав».

Наступним оглянемо рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №380/8116/22, у якій розглядався спір за позовом фізичної особи про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії. Спір виник після того, як Позивача було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, однак останній вважав, що має бути звільнений від проходження військової служби.

В своїх обгрунтуваннях Позивачем було зазначено, що «Після прибуття до Львівського територіального центру йому вручили повістку і відправили на реєстрацію для проходження військової служби. І до вручення повістки і після реєстрації Позивач наголошував, що є студентом і має відстрочку від призову.
Медичний огляд здійснено поверхнево, жодного додаткового дообстеження, оскільки в Позивача серйозні проблеми з зором та хребтом, не проводились.
03 березня 2022 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивача було мобілізовано для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Позивач вважає, що його мобілізація є незаконною, оскільки він є студентом з 2-го курсу денного відділення ЕлІТ інституту (факультету) Сумського державного університету куди вступив в 2020, що підтверджується відповідною довідкою.
Жодної згоди щодо добровільної мобілізації позивач не давав. Більше того під час мобілізація наголошував, що є студентом Сумського державного університету денної форми, тому має право на відстрочку, оскільки бажає продовжувати навчання та отримати спеціальність.
Командиру військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України позивачем написано рапорт про дострокове звільнення зі служби та прохання надати відстрочку для продовження навчання, проте листом від 19.05.2022 за №05/02/22/1-496 йому відмовлено.
Незважаючи на те, що Позивач надавав Відповідачу студентський квиток, неодноразово наголошував, що є студентом, тому має право на відстрочку, його мобілізовано. Такий призов обґрунтовували тим, що зараз 4-та черга мобілізації у зв`язку з війною, тому він як студент не має права на відстрочку.
Позивач подав рапорт командиру В/ч НОМЕР_3 Національної гвардії України про звільнення та надання відстрочки, проте отримав відмову. Окрім цього позивач звертався зі скаргами до військової частини про звільнення та надання відстрочки проте отримав негативну відповідь.».

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

В обгрунтування Рішення судом було також зазначено, що:
«Щодо позовної вимоги визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його для проходження служби до в/ч НОМЕР_4 Національної гвардії України, суд зазначає, що правова природа саме протиправних дій полягає в активній поведінці суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки. В даному випадку мобілізація позивача відбулась не на підставі дій відповідача, а на підставі рішень суб`єктів владних повноважень, а саме наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 55 від 03.03.2022, в частині призову позивача та наказу командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України № 56 від 03.03.2022 року про зарахування позивача в списки особового складу, які позивачем по даній справі у встановленому процесуальному порядку не оскаржені.
Відповідно звертаючись із позовом про визнання противним дій відповідача, позивач помилився в обраному способі захисту, оскільки порушені на думку позивача його права відбулись не діями відповідачів, а відповідними рішеннями, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог в цій частині. Крім цього, позивач також помилився в аргументах щодо спірної мобілізації його як призовника, оскільки позивач фактично є військовозобов`язаним.
Щодо позовних вимог зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу на час мобілізації та зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України в особі командира прийняти рішення щодо дострокового звільнення позивача з військової служби у зв`язку з навчанням у Сумському державному університеті на час навчання, суд зазначає, що такі також задоволенню не підлягають, оскільки ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не містить таких підстав для звільнення з військової служби, про які вказує позивач, відповідно суд не може зобов`язати відповідачів вчинити дії які не передбачення законом.»

Третім пропонуєму до огляду рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 22.06.2022 у справі №156/246/22, в якій розглядався спір за позовом фізичної особи про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Спір виник після того, як постановою за справою про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2022 року винесеною начальником військової частини його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.

В своїх обгрунтуваннях Позивачем було зазначено, що «23 березня 2022 року у період часу з 06 год. 39 хв. до 07 год. 39 хв. старшим слідчим СВ Володимир-Волинського РВП ГУ НП у Волинській області проводився обшук у квартирі, де він проживає зі своєю сім`єю куди прибули також працівники Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким він повідомив, що зараз відбувається обшук у якому він також приймає участь та попросив їх зачекати або прийти пізніше. З якою метою і для чого дані працівники приходили йому стало відомо лише через деякий час, а саме, коли на домашню адресу 31 березня 2022 року прийшов лист в якому містився протокол про адміністративне правопорушення.
Після чого, він намагався потрапити до керівництва Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щоб з`ясувати що це за протокол та коли буде відбуватися розгляд справи, однак цього так і не зміг зробити у зв`язку із зайнятістю даних осіб.
Лише через певний проміжок часу, а саме, 09 квітня 2022 року отримав через відділення Укрпошти лист в якому містилася постанова за справою про адміністративне правопорушення від 05 вкітня 2022 року, про час та місце розгляду даної справи його ніхто не повідомляв та на її розгляд не викликав».

Позицією Позивача було також те, що порушені його права передбачені статтею 268 КУпАП, у тому числі право на правничу допомогу, так як постанова виносилась без його участі.

В межах розгляду справи судом також було встановлено, що «у протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП від 23 березня 2022 року зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 29 березня 2022 року о 10 год. Позивач ствердив, що протокол не отримував, розписка у якій зазначено, що він отримав повістку 28 березня 2022 року не відповідає дійсності.
Так, в судовому засіданні встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення 29 березня 2022 року відкладено на 05 квітня 2022 року у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 .
Як ствердив в судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_1 надіслано судову повістку на 29 березня 2022 року через відділення Укрпошти, на 05 квітня 2022 року така повістка дійсно позивачу не надсилалася.
Так, згідно трекінгу Укрпошти 29 березня 2022 року відправлення було у точці видачі, а 30 березня 2022 року відправлення вручено особисто ОСОБА_1».

За результатами розгляду справи Іваничівський районний суд Волинської області дійшов висновку, що «Адміністративний позов задоволити повністю. Постанову начальника Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05 квітня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення».

В обгрунтування Рішення судом було також зазначено, що:
«Відповідач в свою чергу не надав суду жодних доказів, які б стверджували про належне повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи не довів, що позивач про день та час розгляду справи про був поінформований належним чином, натомість в судовому засіданні підтвердив, що повідомлення про розгляд справи 05 квітня 2022 року позивачу не направлялося.
Оскільки Позивач не був поінформований про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, факт навмисного неотримання кореспонденції відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, суд погоджується із доводами позивача щодо порушення його права на захист, а відтак неправомірності постанови за справою про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2022 року.
Суд звертає увагу, що посадовими особами Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, як підтвердив в судовому засіданні представник відповідача протокол про адміністративне правопорушення від 23 березня 2022 року складався у відсутність позивача, що позбавило його права надати пояснення, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. В той же час, у протоколі зроблена вказівка, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності від пояснення або підписання протоколу відмовилася, заяви клопотання від неї не надходили.
Крім цього, на думку суду у матеріалах справи відсутні достатні докази відмови позивача отримувати повістку як військовозобов`язаного. В копії повістки на ім`я Позивача зроблена відмітка - "відмова", яка не застережена підписами уповноважених осіб, свідків. Як ствердив в судовому засіданні представник відповідача факт відмови позивача отримувати повістку фіксувався на відеозапис, однак такий суду надано не було та вказав, що свідки відмови для допиту в судовому засіданні не мають змоги з`явитися по причині їх зайнятості.».

Останнім оглянемо рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2022 у справі № 159/392/22, у якій розглядався спір за позовом фізичної особи про визнання постанови протиправною та її скасування, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Спір виник після того, як на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн за частиною другою статті 210КУпАП за неприбуття для проходження медичного огляду та оформлення військово-облікових даних.

Оскільки обставини даної відбулись в довоєнний період, звернемо увагу лише на обгрунтування суду в своєму рішенні.
За результатами розгляду справи Ковельський міськрайонний суд Волинської області дійшов висновку, що Позов підлягає задоволенню.

В обгрунтування рішення судом було також зазначено, що:
«Позивач не був належним чином повідомлений про складання протоколу відносно нього та про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак був позбавлений можливості надати пояснення та заперечення.
Доказів того, що позивача належним чином було оповіщено про час та дату прибуття до Ковельського РТЦК та СП матеріали справи не містять.
Розгляд справи у відсутності особи, яка не обізнана із фактом складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, є істотнім порушенням визначених статті 268 КУпАП прав, і зумовлює незаконність прийнятого рішення».

З аналізу наведених судових рішень можна прийти до висновку, що в разі порушення ваших прав важливе місце посідає обгрунтування підстави для зверення до суду, наше адвокатське об`єднання буде завжди раде Вам допомогти при формуванні правильної правової позиції.