Що таке виконавчий напис нотаріуса та як він працює?

 Порядок, місце та строк вчинення виконавчого напису:
Порядок вчинення виконавчого напису регламентується Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачені умови вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
- строк, за який має провадитися стягнення;
- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчинюється.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної. Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (статті 91 Закону України "Про нотаріат").

 Підстави для визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню:
- виконавчий напис вчиняється за договором, який нотаріально не посвідчений, що порушує п. 1 постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»;
- виконавчий напис вчиняється за зобов`язаннями боржника, за якими сплив строк позовної давності, що порушує норму ст. 88 Закону «Про нотаріат»;
- виконавчий напис за кредитними зобов`язаннями вчиняється в порушення вимог, закріплених у ст. 87 Закону «Про нотаріат».
Аналізуючи судову практику, у категорії спорів, щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можна виокремити наступні підстави, для скасування судом даного напису, а саме: відсутність письмового повідомлення, або документів про надсилання боржнику такого повідомлення, де повідомляється про порушення боржником своїх зобов’язань та зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, а також вимога про виконання порушеного зобов`язання; відсутність, або не надання нотаріусу документів, що свідчать про наявність заборгованості чи невиконання боржником своїх зобов’язань перед стягувачем на момент накладення виконавчого напису;недотримання строків для здійснення даної процедури (пропущення стягувачем строку, для звернення до нотаріуса, або відсутність у документах строків для погашення заборгованості).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

 Підсудність:
Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 Цивільного-процесуального кодексу України). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 Цивільного-процесуального кодексу України, згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також за місцем його виконання.
При зверненні до суду необхідно переконатися в тому, що кредитний договір має звичайну письмову - не нотаріальну форму. Також слід перевірити документ по пунктах на наявність передбаченої заздалегідь можливості стягнення кредитного боргу за допомогою виконавчого припису нотаріуса. Перевірити термін, на який видавався кредит (строк повернення кредиту), з терміном, зазначеним у виконавчому написі.

 Дії які необхідно вчинити, якщо виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса:
- Звернутися до відповідного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;
- Визначити, чи вчинено виконавчий напис у відповідності до вимог закону, встановити порушення;
- Скласти позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та подати її до суду за місцезнаходженням стягувача або за місцем вчинення виконавчих дій. - Відповідачем буде стягував, третя особа - нотаріус . За подання позовної заяви про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню сплачується судовий збір, який становить – 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу;
- Подати заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі даного виконавчого напису нотаріуса. Передбачено сплату судового збору;
- Чекати на рішення суду.

 Судова практика:
Зразкові рішення та постанови щодо виконавчих написів на кредитних договорах, на аргументацію і правові висновки яких можна посилатися:
- Рішення Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16-ц ( суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою дотримання нотаріусом формальних процедур і факту подачі стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості згідно з переліком документів);
- Рішення Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 569/8884/17 (сам по собі факт подачі кредитором відповідних документів не говорить про відсутність спору з приводу заборгованості як такого);
- Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18 (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір);
- Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис);
- Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21 (визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не піддягає виконанню, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, повинно існувати на момент звернення. Так само на цей момент повинна існувати заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність – визначальна юридична якість такої заборгованості (вимоги стягувача). Водночас це найбільш слабке місце під час визначення нотаріусом підстав для вчинення виконавчого напису на документі. Адже у будь-якій, а тим більш у нинішній вітчизняній, правовій системі поняття «безспірність» по відношенню до сплати коштів, виконання боргових зобов’язань викликає спір якщо не по суті, то по формальних ознаках, перетворюючи формально виписану законодавцем норму на фікцію у реальному житті. Такі правові зв’язки багато у чому об’єктивно зумовлені, оскільки людина за природою потребує матеріального і не схильна його передавати іншим. Здебільшого не передає вона й власні кошти іншій особі у позасудовий правовий спосіб, навіть якщо такий обов’язок до цього був формально-юридично зафіксований.
Вочевидь, у всіх відносинах щодо виконавчих написів нотаріусів мають місце підстави як для нотаріальних дій, так і для діяльності суддів (у разі волі на те сторін). І у цьому зв’язку варто чітко розуміти, що надання нотаріусом виконавчої сили автентичному акту (договору, векселю та ін.) дозволяє звертати його до примусового виконання без звернення до суду. При цьому такі дії нотаріуса не означають фактичного визнання (встановлення) юридичної вірогідності, безспірності чи інших суміжних ознак зобов’язань сторін, виражених у документі, на якому вчинено виконавчий напис. Оцінки юридичних якостей описаного типу зобов’язань сторін презюмуються нотаріусом формально юридично без звернення до відповідних процедур, з яких складається цивільний та господарський судові процеси, залишаючи зацікавленим особам (сторонам) ініціативу участі у цих процесах.

Якщо у вас залишилися запитання або необхідна детальніша інформація чи юридичний супровід звертайтеся до нашого Адвокатського Об’єднання «Legal Way».