Проникнення в житло чи інше володіння особи

Обвинувачення може будуватися лише на допустимих доказах. Таке правило, як і інші вимоги, встановлено КПК, і передбачає, що допустимими є докази, отримані в порядку, передбаченому законом. Отже існує чітка процедура для проведення досудового розслідування.

Саме тому, як стороні обвинувачення, так і стороні захисту, варто бути уважними до обставин, за яких проводяться слідчі дії, отримуються докази тощо, чи дотримано було вимог процесуального закону.

Одним з доволі спірних питань у практиці є питання проникнення до житла чи іншого володіння особи. Що, як проведена слідча дія, фактично була обшуком житла, чи оглядом? А як відповісти на аргумент, що для проникнення до житла і проведення огляду ухвала слідчого судді не була потрібна? Це питання неодноразово поставало в судовій практиці та налічує різні позиції, які обумовлюються потребою враховувати обставини справи у кожному конкретному випадку для визнання доказів допустимими, чи недопустимими. Почнемо з аналізу положень Кримінального процесуального кодексу України.

Ч.1 ст.233 КПК:
1. Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

• Ч.1 ст.233 КПК встановлює три випадки, коли можливо проникнути до житла чи іншого володіння особи:

1) за добровільною згодою власника житла,
2) на підставі ухвали слідчого судді,
3) випадки, передбачені ч.3 ст.233.

Ч.3 ст.233 КПК:
3. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

• Тобто ч.3 ст. 233 надає тільки дозвіл на проникнення до житла, і ні на що інше. Слідчий/прокурор, який увійшов у володіння особи в порядку ч.3 ст.233 КПК має право, відповідно, рятувати життя осіб чи майно, переслідувати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. А слідчі дії, які можуть виконуватися на підставі ухвали слідчого судді, не можуть проводитися без наявності останньої.

Ч.2 ст.234 КПК:
2. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

• Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, та докази отримані під час проведення обшуку можуть визнані допустимими лише при дотриманні вимог процесуального закону. У випадку визнання доказів недопустимими, одержані відомості не можуть бути застосовані в обґрунтуванні обвинувачення в суді.

Ч.2 ст.237 КПК:
2. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

• Однак для огляду Кодексом також передбачено можливість проведення за рішенням слідчого до внесення відомостей в ЄРДР, ч.3 ст.214: У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).

Важливо звернути увагу на те, що в деяких випадках, огляд місця події можу фактично бути обшуком, вчиненим з порушенням процесуального законодавства. Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема в постановах від 7.06.2018 (справа №740/5066/15-к), від 26.02.2019 (справа №266/4000/14-к), від 19.03.2019 (справа №380/157/14-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені в ст.233, ч.2 ст.234 КПК.

Чи є добровільна згода особи на проникнення до житла/іншого володіння достатньою для визнання законності огляду чи обшуку без ухвали слідчого судді?

Як вже було зазначено вище, добровільна згода власника житла є одним з варіантів законного проникнення слідчим/прокурором до приміщення. Законом передбачено саме можливість увійти до приміщення, а не на здійснення будь-яких слідчих дій у цьому приміщенні.

Виключенням може бути тільки огляд місця події, який здійснюється саме в порядку ч.3 ст.214 КПК у житлі чи іншому володінні особи за її згодою, у “невідкладних випадках”.

Постанова Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 569/3708/15-к (провадження № 51-7796км18): законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. З матеріалів кримінального провадження убачається, що з клопотанням про дозвіл на обшук чи відповідно огляд службового кабінету ОСОБА_2 сторона обвинувачення до слідчого судді не зверталась. При цьому посилання на відсутність заперечень з боку ОСОБА_2 щодо проведення такого огляду не свідчить про добровільну згоду ОСОБА_2 на проведення вказаної слідчої дії та не є процесуальною гарантією забезпечення права обвинуваченого на захист.

Як вже зазначав ВС у своїх попередніх рішеннях (постанови від 26.02.2019 у справі №266/4000/14-к, від 12.02.2019 у справі №159/451/16-к), для з’ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, не обмежуючись наявністю письмового підтвердження такої.