Правові наслідки недійсності шлюбу для добросовісної особи

Розрізняються поняття «припинення шлюбу» та «недійсність шлюбу», адже припинення відповідно припиняє права та обов’язки (правовідносини), що виникли на основі законного дійсного шлюбу, а недійсність шлюбу робить його таким, що взагалі не породжував правовідносин ще з моменту його укладення.

Відповідно до Сімейного Кодексу існує три категорії недійсності шлюбу:

• ст. 39 – шлюб, який є недійсним,
• ст. 40 – шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду,
• ст. 41 – шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

За статтею 38 СК, підставою недійсності шлюбу є порушення вимог статей 22, 24, 25 і 26. Це стосується:

• шлюбного віку (18 років),
• добровільності шлюбу (вільна згода жінки та чоловіка),
• одношлюбності
• осіб, які не можуть перебувати між собою у шлюбі (родичі прямої лінії споріднення, рідні/двоюрідні брат і сестра, рідні тітка/дядько та племінник/племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина).

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо:

• він був зареєстрований без вільної згоди жінки та чоловіка;
• у разі його фіктивності.

Зареєстровані шлюби, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду:

• між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;
• між двоюрідними братом та сестрою;
• між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Поняття добросовісної особи визначене ст. 46 СКУ, з якої випливає, що добросовісною є особа, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Правові наслідки недійсності шлюбу для добросовісної особи законом віднесені до спеціальних (стаття 46 Сімейного кодексу України) – на противагу загальним (стаття 45 Сімейного кодексу України) для недобросовісної особи – оскільки презюмується, що укладаючи недійсний шлюб, особи діяли винно.
Власне, в цьому випадку діє презумпція вини, запозичена з цивільного права. Обидва з подружжя вважатимуться винними, якщо не доведуть, що, вступаючи у недійсний шлюб, вони не знали і не могли знати про перешкоди до його укладення.

Однак науковці вказують також на недосконалість формулювання добросовісного подружжя, адже за такої ситуації, спеціальні наслідки (які діють на користь добросовісної особи) не будуть стосуватися особи, яка вступила у шлюб під впливом психічного або фізичного насильства. Адже особа, яка вступає в шлюб під примусом, безумовно, знає про те, що шлюб укладається з дефектом волі. Така особа виступає жертвою, і не можна вважати що вона діяла винно, але на неї розповсюджується дія положень про загальні наслідки недійсності, адже законом така особа не віднесена до добросовісних.

Отож, статтею 46 СК визначені наслідки щодо добросовісної особи, яка уклала недійсний шлюб. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1. на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
2. на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв`язку з недійсним шлюбом;
3. на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;
4. на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

На майно, набуте у недійсному шлюбі поширюватиметься режим спільної сумісної власності, тож особа матиме право на половину цього майна. Після визнання шлюбу недійсним, дружина, чоловік, які є добросовісною особою, мають право на поділ майна в порядку, визначеному для розірвання шлюбу. У випадку, коли один з подружжя діяв винно, а другий добросовісно, поділ вирішуватиметься в інтересах добросовісної особи. У випадку, коли майно було придбано більшою мірою її працею та коштами – ділити його як спільну часткову власність, а якщо ця особа взагалі не мала самостійного заробітку – як спільну сумісну.

Ще одним правом добросовісного подружжя є право на аліменти на підставі ст. 75, 84, 86, 88 СК. Такими підставами є: непрацездатність і потребування матеріальної допомоги; вагітність; проживання з дитиною до 3 (або 6) років; проживання з дитиною з інвалідністю. Також стаття 46 закріплює за добросовісною особою право на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв`язку з недійсним шлюбом та на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Недійсність шлюбу обумовлює і недійсність шлюбного договору. Відповідно до ст. 92 СК, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. В першому випадку, на договір поширюється правила правочину з відкладальною умовою (момент реєстрації шлюбу). Тобто, якщо така умова не настала (сторони не уклали шлюб або не визнає такі відносини шлюбом), то немає підстав існування такого договору. Також може бути здійснено стягнення відшкодування моральної шкоди на користь добросовісної особи відповідно до ст. 23 ЦК, хоча прямо ця можливість не передбачена.

Отож, правові наслідки визнання шлюбу недійсним у випадку, для особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до вступу у шлюб, передбачають набуття спеціальних прав, на захист її інтересів.