Перевірка Держпраці – що потрібно знати

Повноваження державних інспекторів праці в Україні визначено конвенціями № 81 та № 129, ратифікованими законами України, ст. 259 КЗпП, ст. 35 Закону про оплату праці, Положенням № 96.
Зазначені конвенції і є тими міжнародними договорами, які визначають особливості здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до них система інспекції праці застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов’язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Функції інспекції праці в Україні покладено на Державну службу України з питань праці (далі — Держпраці).
Повноваження та завдання:
Держпраця реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Заданням Держпраці є:

• Державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними, які використовують найману працю.
  
• Контроль за правильністю застосування роботодавцями списків на пільгове пенсійне забезпечення, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків.
  
• Контроль за якістю про ведення атестації робочих місць за умовами праці
  
• Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштування; проведення діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування
  
• Контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу)
  
• Державний контроль за дотриманням роботодавцями законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об’єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення норм законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням яких віднесено до повноважень Держпраці.

Види перевірок
Перевірки можуть бути плановими та позаплановими.
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання (додаток до постанови № 1059).

 Періодичність планових перевірок:

• з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік;
• із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на два роки;
• з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на п’ять років.

Позапланові перевірки проводяться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності інформації про факти порушення законодавства про працю.

Підстави для проведення позапланових перевірок:

• Звернення працівників, у тому числі колишніх;
  
• Інформація державних органів або органів або органів місевого самоврядування про факт порушення законодавства про працю;
  
• Заява роботодавця про проведення у нього перевірки;
  
• Постанова або ухвала суду;
  
• Пропозиція правоохоронних органів
  
• Контроль за виконанням приписів внесених за результатом попередніх перевірок тощо;

Направлення на перевірку
Для здійснення планової або позапланової перевірки Держпраці або її територіальний орган видає наказ, який має містити найменування роботодавця, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника Держпраці або її територіального органу (із зазначенням прізвища, імені та по батькові) і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

1. найменування органу, що здійснює перевірку;
   
2. найменування роботодавця, щодо діяльності якого здійснюється перевірка;
   
3. місцезнаходження роботодавця, щодо діяльності якого здійснюється перевірка;
   
4. номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється перевірка;
   
5. перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені та по батькові;
   
6. дата початку та дата закінчення перевірки;
   
7. тип перевірки (плановий або позаплановий);
   
8. підстави для здійснення перевірки;
   
9. предмет здійснення перевірки;
   
10. інформація про здійснення попередньої перевірки (тип перевірки і строк її проведення).
    

Направлення на перевірку є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки.
Перед початком перевірки державний інспектор з питань праці зобов’язаний пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує державного інспектора праці, і надати роботодавцю копію направлення.
У разі виникнення сумнів щодо наявності у особи, що представляється інспектором праці, відповідних повноважень, роботодавець може перевірити службове посвідчення, направлення на перевірку, а також зателефонувати до відповідного територіального управління Держпраці для підтвердження факту проведення у нього перевірки.

Хто та де здійснює перевірку
Перевірки з питань праці проводяться за місцем провадження господарської діяльності роботодавця або у приміщенні Держпраці, або її територіального органу за згодою роботодавця.
Правом проведення перевірок додержання законодавства про працю наділені посадові особи Держпраці та її територіальних органів, які мають повноваження державних інспекторів праці.
Крім того, ст. 34 Закону № 280 виконавчим органам міських рад міст обласного значення та об’єднаним територіальним громадам делеговано здійснення на відповідних територіях повноважень Держпраці у сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Також державні інспектори праці органів місцевого самоврядування мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення та накладати штрафи за порушення законодавства про працю.

 Види порушень та розмір відповідальності за них:

1. Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту); оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві; виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску та податків - 30 мінімальних заробітних плат (за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення) (125 190,00 грн.) 
2. Порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - Три мінімальні заробітні плати (12 519,00 грн.)
3. Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами № 1975, № 2232 та № 3543 - 10 мінімальних заробітних плат (за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення) (41 730,00 грн.)
4. Недопуск до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні або ненадання необхідних для проведення перевірки документів - Три мінімальні заробітні плати (12 519,00 грн.).
5. Недопуск до проведення перевірки, пов’язаної із виявленням таких фактів: допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту); оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві; виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску та податків - 100 мінімальних заробітних плат (за кожен факт недопущення до проведення перевірки) (417 300,00 грн.)
6. Інші порушення вимог законодавства про працю - Одна мінімальна заробітна плата - (4 173,00 грн.)

Порядок накладання та сплати штрафів

Зазначені вище штрафи накладаються Держпраці та її територіальними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України і можуть бути накладені без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови Держпраці про накладення штрафу покладається на Державну виконавчу службу.

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

• Рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору та встановлення пріоритету такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві в установі, організації.
• Акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпромі чи її територіального органу.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпП, визначено Порядком № 509.

Штрафи накладаються головою Держ¬праці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держ¬праці та їх заступниками (далі — уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі — справа).

Справа розглядається у 15-денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, стосовно якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 Порядку № 509 і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, затвердженою наказом № 67, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий — надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держ¬праці чи її територіальний орган.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами Державної виконавчої служби.

***

• Застереження:

Шановні читачі. Опубліковані матеріали відображають точку зору та думки спеціалістів Law Company «Legal Way». Ми намагаємось підтримувати наші статті в активному стані та оперативно вносити зміни до них, проте ми не можемо гарантувати, що правила, рекомендації, процедури та законодавство, що описані у цій статті є чинними та актуальними на момент вашого ознайомлення. Стаття містить довідково-рекомендаційний характер та відображає думку автора на основі законодавства на момент її написання та / або публікації.